Двадцять порад батькам про те, як виховати успішних дітей
- Читайте дитині, читайте з дитиною, слухайте, коли вона читає. Хай вона бачить, що ви читаєте.
- Навчіть дітей бути незалежними, не робіть усе за них. Знайдіть інформацію про те, яких навичок потрібно очікувати від дитини певного віку. (Наприклад, коли вона має вміти зав’язувати шнурки).
- Нещодавні дослідження (опубліковані виданням Business Insider) свідчать, що найуспішнішими стають люди, яких у дитинстві батьки привчили робити щоденні домашні справи, у яких був розклад. Тож давайте дітям роботу по дому.
- Установіть правила й будьте послідовними, дотримуйтесь правил і розпорядку дня для дитини.
- Будьте авторитетними, а не авторитарними. Не кричіть на дітей, не будьте жорсткими.
- Слухайте дітей, відкладіть свої телефони. Учіться спілкуватися наживо.
- Інколи батьки кажуть: “Я говорю зі своєю дитиною”. Але вони говорять до неї, а не з нею. Якщо ви маєте спільну розмову, тоді навчаєте дитину, як спілкуватися із суспільством.
- Ми говоримо, що діти мають свободу вибору, але вони не народжуються зі здатністю робити хороший вибір. Тому наша відповідальність –навчити цього. Це не означає відчиняти шафу і казати: обирай, що одягнути. Адже дитина може взимку обрати футболку. Дайте натомість вибрати серед трьох речей, які підходять до погоди і місця, у яке йде дитина.
- Якщо дитина не хоче робити вибір або їй не подобається те, що їй запропонували, ваше завдання – навчити її контролювати емоції. Діти мають розуміти, що емоції, які вони відчувають, –справжні. Ми маємо навчити їх називати “злість”, “радість”, “щастя”, контролювати і розпізнавати в інших. А також розуміти, що вони справжні для іншої людини.
- Сфокусуйтеся на процесі, а не результаті. Діти потребують простору для помилок, бо навчаються. Вони мають навчитися виправляти помилки й бути відповідальними за свій вибір.
- Двомовність або знання багатьох мов допоможе дитині в майбутньому, бо їй доведеться працювати з людьми, які не знають її рідної мови.
Лінгвістичні навички включають у себе щось більше, ніж просто володіння мовою. Вивчаючи мову, ви вивчаєте також, ким є люди, які нею говорять, їхню культуру. - Не вимагайте від дітей говорити іноземною мовою після першого заняття. Для вільного соціального спілкування потрібно 2-3 роки, а вільне володіння академічною мовою потребує до семи років вивчення. Усе приходить з часом.
- Заняття музикою допомагає розвивати слухову пам’ять, а отже, полегшує вивчення мов.
- Не знаю, чому “нудно” стало поганим словом. Нудьгувати –добре, це дає час подумати.
- Коли діти роблять щось добре, хваліть їх, але не так, щоб вони вважали себе королями та принцесами. Так у них розвинеться здорова самооцінка, і вони знатимуть, коли похвала заслужена, а коли –недоречна.
- Допомагайте дітям формувати образ здорової людини. Зараз дівчатка думають, що повинні мати ідеальну шкіру, пишні губи, бути дуже худими. Пам’ятайте, що стандарти краси постійно змінюються.
- Коли ви нарікаєте на школу чи вчителя, знайте, що це вплине на здатність школи навчати вашу дитину.
- Не забувайте приділяти час собі, щоб дитина бачила, що ви особистість. Не робіть її найважливішою у своєму житті так, щоб у вас не було стосунків з іншими людьми, –це вплине на її власну здатність будувати стосунки.
- Розвивайте в дитині сильне відчуття родини. Запровадьте сімейні ритуали, які робитимете разом. У вас має бути спільний сімейний час –наприклад, обід.
- Допомагайте дітям зрозуміти їхнє місце у світі –діліться з ними мовою вашої родини, розповідайте родинну історію чи спогади.
Надія Швадчак “Нова українська школа”
Як легко, але дієво батькам підтримати психіку дитини?
- Бути поруч
Дорослі є головним джерелом підтримки для власних дітей.
“Відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший “термостат безпеки” для дитячої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці”.
- Бути прикладом
Діти наслідують манеру долати стрес. Тому від того, як батьки можуть дати раду з критичними ситуаціями, залежить, як їх долатиме дитина.
Це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову й і знову.
- Спілкуватися
Украй важливо допомогти дітям зрозуміти, що відбувається і як нам вистояти в цій війні.
Це про те, щоб говорити з малечею з повагою до їхніх почуттів та переживань.
А ще – слухати, що вони говорять, та чесно відповідати на їхні питання.
“Це не означає теж втішати дітей “псевдооптимістичними” сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!”
- Залучати до побуту
«Треба зосередитися на корисній дії“.
Усе залежить від того, де ви зараз: удома чи в бомбосховищі. Але скрізь можна придумати заняття:
- вчитися
- малювати
- читати/слухати казки
- гратися (у різні способи, і не лише в телефоні)
- допомагати по дому
- молитися
- робити добрі справи
- займатися спортом тощо.
Корисна діяльність зосереджує увагу й допомагає інтегрувати енергію стресу. Це важливо не лише дітям, але й дорослим.
- Відновлюватися
“Варто мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий “павербенк”. Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність”.
Обов’язково треба мати щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.). Щось таке, що нагадує в ці темні часи про Світло правди, любові, мужності. І про те, що це Світло неминуче переможе.
Голова громадської спілки “Освіторія” Зоя Литвин